Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

13 грудня (30 листопада) Святий апостол Андрій Первозванний першим з апостолів пішов за Христом, а потім привів до нього свого рідного брата святого апостола Петра (Ін. 1, 35-42). З юності майбутній апостол, який був родом з Вифсаїди, всією душею звернувся до Бога. Він не одружився і разом зі своїм братом займався рибальством. Коли над Ізраїлем прогримів глас святого пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, святий Андрій став його найближчим учнем. Святий Іоанн Хреститель сам направив двох своїх учнів, майбутніх апостолів Андрія Первозванного і Іоанна Богослова, до Христа, вказавши, що Він є Агнець Божий. Після Зішестя Святого Духа на апостолів, святий Андрій вирушив з проповіддю Слова Божого у східні країни. Пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, пройшов побережжя Чорного моря, Крим, Причорномор'я і по Дніпру піднявся до місця, де стоїть тепер місто Київ. Тут він зупинявся на Київських горах на ночівлю. Вставши вранці, він сказав тим що були з ним: "Бачите ви гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде місто велике, і Бог поставить багато церков". Апостол піднявся на гори, благословив їх і поставив хрест. Помолившись, він піднявся ще вище по Дніпру і дійшов до поселень слов'ян, де був заснований Новгород. Звідси апостол пройшов через землі варягів до Риму, для проповіді, і знову повернувся у Фракію, де в невеликому селищі Візантії, майбутньому могутньому Константинополі, заснував християнську Церкву. Ім'я святого апостола Андрія пов'язує мати - Церква Константинопольську з її донькою - Російською Церквою. На своєму шляху Первозванний апостол зазнав багато печалей і мук від язичників: його виганяли з міст, били. У Синопі його побили камінням, але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христовий невпинно ніс людям проповідь про Спасителя. За молитвами апостола, Господь здійснював чудеса. Працями святого апостола Андрія виникали християнські Церкви, яким він ставив єпископів і священство. Останнім містом, куди прийшов св. ап. Андрій Первозваний і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри.

Багато чудес Господь явив через учня Свого в місті Патри. Недужі зцілялися, сліпі прозрівали. По молитві апостола, видужав важко хворий Сосій, знатний городянин; накладенням апостольських рук зцілилася Максимила, дружина правителя Патрського, і його брат Стратоклій. Досконалі апостолом чудеса і його полум'яне слово просвітили істинною вірою майже всіх громадян міста Патри. Трохи залишалося язичників в Патрах, серед них був правитель міста Егеат. Апостол Андрій не раз звертався до нього із словами Благовістя. Святий апостол з любов'ю і смиренням кликав до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Розгніваний Егеат наказав розіп'яти апостола. Язичник думав зганьбити проповідь святого Андрія, якщо розіпне його на хресті, якого прославляв святий апостол. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і з молитвою до Господа сам зійшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати руки і ноги святого, а прив'язати їх до хреста. Два дні святий апостол з хреста промовляв до усіх присутніх навколо городян. Люди, що слухали його, всією душею співчували йому і вимагали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не корилися. Розіп'ятий апостол, віддавши Богу хвалу, промовив: "Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій". Тоді яскраве сяйво Божественного світла освітило хрест і розіп'ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже віддав свою святу душу Господу. Максимила, дружина правителя, зняла з хреста тіло Апостола і з честю похоронила його.

Декілька століть по тому, за часів імператора Костянтина Великого, мощі святого апостола Андрія були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поряд з мощами святого євангелиста Луки і учня апостола Павла - апостола Тимофія.

У пам'ять Андрія Первозванного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев'яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього, також зведені церква святого Андрія (1086) та храм Святого Андрія Первозванного на Андріївському узвозі (XVIII ст).

Отже, споглядаючи на подвижницьке життя святого апостола Андрія Первозванного ми можемо сказати, що це була тверда духом і незламною вірою людина. Справедливо апостола Андрія Первозванного вважають основоположником Української Церкви. Адже його пророчі слова сказані у Києві близько 2000 років назад здійснилися, і тут засяяла Божа благодать. Молімося, щоб ця благодать залишалася з нами і нашими нащадками.



Тропар, глас 4

Як з апостолів первозванний, і верховного старший брат, владиці всіх, Андрію, молися мир вселенній дарувати, і душам нашим велику милість.

Кондак, глас 2

Мужности тезоіменитого Богопроповідника і Церкви послідовника верховного, Петрового родича прославмо, бо, як колись того, так і нині нас призиває: "Прийдіть — ми знайшли Жаданого".

Величання

Величаємо тебе, апостоле Христів Андріє Первозванний, і шануємо болісті і труди твої, ними ж ти потрудився єси у благовісті Христовім.



Підготував диякон Василь Татарин