feed-image
Українська

Привітання Патріарха Філарета з нагоди Ювілею 100-ліття Української Православної Церкви в Канаді

СМК собор - Новини

Високопреосвященному ЮРІЮ, Архієпископу Вінніпега та Середньої єпархії, Митрополиту Канади, Першоієрарху Української Православної Церкви в Канаді, Преосвященним Владикам, Всечесним Отцям та усім делегатам і гостям надзвичайного Ювілейного Собору УПЦК Ваше Високопреосвященство дорогий владико Юріє! Преосвященні Владики, Всечесні Отці, дорогі брати і сестри - учасники та гості поважного Ювілейного Собору!

Від імені Української Православної Церкви Київського Патріархату і від мене особисто прийміть сердечні вітання та найкращі побажання з нагоди Ювілею 100-ліття Української Православної Церкви в Канаді!

У важких умовах утвердження українських переселенців на землі нової Батьківщини - Канади, турбуючись про збереження своєї ідентичності, традиції, мови, бажаючи зберігати християнську віру та примножувати її добрі плоди, волею побожного народу та з благословення Божого 100 років тому було покликано до буття Українську Православну Церкву в Канаді. Як і весь наш народ у рідному краї та по всіх місцях поселення, Православна Українська Церква в Канаді пройшла протягом цього століття не легкий, часами драматичний і буремний, але гідний шлях.

Тоді, коли в Україні через гоніння безбожної держави Церква зазнавала утисків та обмежень, УПЦ Канади, несучи своє служіння в умовах свободи, робила все можливе для того, щоби зберегти та передати наступним поколінням скарб православної віри. Серед трудівників на цій ниві особливою пошаною оточене ім‘я блаженної пам‘яті Митрополита Іларіона (Огієнка) - видатного українського церковного, наукового та громадського діяча, перекладача Біблії українською мовою, Першоієрарха УПЦК.

Важко переоцінити ту допомогу, яку Церква в Канаді надала для оновлення і розвитку Української Церкви на Батькіщині, особливо в перші роки становлення її автокефального буття. Ми завжди будемо з подякою згадувати жертовність, з якою Церква, громади, духовенство і парафіяни з Канади допомагали відновленню Церкви в Україні.

Вдячні ми й тепер за ту щиру підтримку, яку нині ваша Церква надає в надзвичайно важливій справі проголошення Вселенським Патріархом і Константинопольською Матір‘ю Церквою Томосу про автокефалію Церкви в Україні. Ваша молитва за це доєднується до молитов усіх, хто прагне швидшого довершення цієї справи, а ваша взаємодія з Константинопольським Патріархатом, особливо протягом останніх років, сприяла тому, що час визнання Церкви в Україні Помісною і Автокефальною з боку Вселенського Православ‘я - наблизився.

Хоч нас розділяє простір, хоч історичний шлях наш був не однаковим, але нас єднають любов до Бога, Християнська Православна віра та турбота про Україну і майбутнє українства.

Тож від усього серця бажаю вам, в тому числі завдяки плідній праці Ювілейного Собору, увійти в нове століття історії УПЦ в Канаді - з оновленими силами духовними і нехай Господь благословить працю кожного з вас і усіх вірних УПЦ в Канаді, подає натхнення і успіх у добрих справах.

З любов‘ю у Христі –

Патріарх Київський і всієї Руси-України

09 серпня 2018 р.,

м. Київ

Довідка:

Більшість перших українських поселенців прибула до Канади з Галичини (де вони були греко-католиками) та з Буковини (де належали до Православної Церкви). Галичан, що поселились у Канаді, час від часу відвідували греко-католицькі священики, але Ватикан бажав їх прилучити до існуючої Римо-Католицької Церкви, що привело б до їхньої асиміляції. З свого боку, буковинці, які прибули на північно-американський континент, звичайно, приєднувались до Російської Православної Місії, яка вже діяла. Однак, українські поселенці бажали мати Церкву з українським характером, яка була б ближча до духовних і культурних потреб українського народу, і це спричинило створення Української Православної Церкви в Канаді.

Деякі члени так званого “Українського Об’єднання Вчителів у Канаді” створили часопис “Український Голоc” та скликали народні з’їзди, на яких обговорювалося потребу створити “Українську Православну Церкву в Канаді”. В липні 1918 р. Народний Комітет скликав збори в Саскатуні, на яких було вирішено заснувати “Українську Греко-Православну Церкву в Канаді”. Ці збори створили братство та осудили Берестейську Унію 1596р.

Хоч українські поселенці, які брали участь у творенні цього церковного тіла, не були богословами, вони все ж таки були свідомі факту, з церковного права, що церковне тіло не може існувати без єпископа. Тому братство вдалося до архиєпископа Олександра з Російської Православної Місії в Північній Америці, який спочатку погодився стати тимчасовим єпископом УГПЦК та очолювати її перший "собор", але пізніше від цього відмовився. Перший “собор” все ж таки відбувся 28-го грудня 1918р. без присутності єпископа та спричинився до відкриття першої семінарії в Саскатуні.

Другий собор відбувся 27 листопада 1919 р. з присутністю антіохійського митрополита Германа, який погодився очолювати УГПЦК до часу, коли вона дістане свого єпископа. Він очолював її п’ять років — до 1924р.

У 1924р. прибув до С.Ш.А. архиєпископ Іоан (Теодорович) з Української Автокефальної Православної Церкви, який мав очолювати Українську Православну Церкву в С.Ш.А. Довідавшись про перебування на американському континенті українського єпископа, четвертий собор УГПЦК, що відбувся 16-17 липня 1924р., вирішив запросити архиєпископа Іоана стати правлячим єпископом УГПЦК. Він погодився, і таким чином він почав відвідувати Канаду літом, а у його відсутності зимою, коли він перебував в США, його адміністративні обов’язки виконував священик – адміністратор при Консисторії — отець Семен Савчук.

В 1947р., на надзвичайному соборі, було прийнято єпископа Мстислава (Скрипника), який був висвячений в час УАПЦ (формації 1942 р.) як архиєпископ Вінніпегу й всієї Канади. Але через деякі непорозуміння між ним і Консисторією, він був змушений зрезигнувати з свого становища в 1950р., на десятому соборі.

Тоді Консисторія звернулася до митрополита Полікарпа (Сікорського), який очолював Священний Синод українських єпископів, висвячених в час УАПЦ (формації 1942 р.), які через воєнні обставини зупинились на еміграції. Він тоді став тимчасово опікуватися УГПЦК.

Вже у 1951р., до надзвичайного собору, Консисторія підшукала чотири кандидати на становище правлячого єпископа. Всі вони були єпископи канонічно вибрані та висвячені Священним Синодом Варшавської митрополії (Автокефальної Православної Церкви в Польщі). З цих чотирьох кандидатів три прибули до Канади: митрополит Холмсько-Підляський Іларіон (Огієнко), який втікаючи з своїми вірними у воєнний час, прибув до Канади в 1947р. на запрошення Вінніпезького Покровського собору; архиєпископ Михаїл (Хороший), який прибув до Канади на запрошення Консисторії у 1951р., та єпископ Платон (Артемюк), який прибувши до Канади з благословення митрополита Полікарпа (Сікорського) у 1951р. несподівано спочив у Господі. Надзвичайний собор вирішив для управління УГПЦК взяти канонічну систему митрополії з трьома єпархіями.

Таким чином, митрополит Іларіон (Огієнко) був вибраний митрополитом Вінніпегу і всієї Канади, а архиєпископ Михаїл (Хороший) став архиєпископом Торонта й Східної Єпархії.

Про митрополита Іларіона варто дещо більше описати. Він вдійсності був першим правлячим єпископом УГПЦК в повному розумінні цього слова, бо він постійно перебував у Канаді і піклувався про духовні потреби своїх духовних дітей. Він таким чином став тим стовпом, на який опиралася дальша розбудова УГПЦК. Ставши митрополитом УГПЦК, він відносився з великою пастирською любов’ю до своїх духовних дітей, розуміючи всі їхні добрі бажання й старання в організуванні УГПЦК. Але він особливо дбав з великою пильністю про упорядкування канонічно-дисциплінарного й літургічного життя своєї пастви. Як новий Петро Могила, він став управляти Церквою з великим авторитетом, і навів канонічний порядок в УГПЦК та видаванням богослужбових книг нормував літургічне життя.

Він також розвинув богословський факультет Колегії Св. Андрея у Вінніпезі (основана 1946р.), будучи на протязі багатьох років деканом цього факультету, і таким чином спричинився до піднесення рівня освіти свого духовенства. Він дбав і про піднесення духовності та освіти серед вірних, для яких він видавав повчальні брошурки.

Таким чином митрополія зростала, і було потрібно мати нових єпископів: у 1959р., архимандрит Андрій (Метюк) був висвячений на єпископа Едмонтонського й Західньої Єпархії, а архимандрит Борис (Яковкевич) був висвячений у 1963р. на єпископа Саскатунського, вікарія Середньої Єпархії.

Після двадцять одного року ревної архипастирської праці, митрополит Іларіон спочив у Бозі 29 березня 1972р. Відхід його відчувся як велика втрата для УПЦК.

На його становище було вибрано архиєпископа Михаїла, який очолював митрополію до 1975р., коли зрезигнував зі становища первоієрарха. Тоді первоієрархом став архиєпископ Андрей. Він був митрополитом продовж десяти років, до його блаженної кончини 2 лютого 1985р. За час його управління були висвячені нові єпископи: єпископ Миколай (Дебрин) у 1975р.; єпископ Василій (Федак) 16 липня 1978р., який став первоієрархом УПЦК по смерті митрополита Андрея в 1985р., та єпископ Іван (Стінка) 27 листопада 1983р.

За управління Блаженнішого митрополита Василія було висвячено архимандрита Юрія (Каліщука) на єпископа Саскатунського 22 жовтня 1989 р.

Сповняючи мрії та старання завжди пам’ятного митрополита Іларіона, з Божою поміччю вдалося Блаженнішому митрополиту Василію, разом з Консисторією завершити канонічне впорядкування УПЦК. Після деяких відвідин і переговорів з Вселенською патріярхією, у 1990р. УПЦК увійшла в лоно Вселенської патріярхії при Святішому Вселенському Патріярху Димитрію.

Згідно з патріяршою грамотою, УПЦК, входячи в Вселенську патріярхію, залишається митрополією з повною внутрішньою автономією, а канонічною головою цієї церковної одиниці є Вселенський патріярх, до якого звертаються в усіх канонічних справах.

На цей час предстоятелем Української Православної Церкви в Канаді є митрополит Юрій (Каліщук), який носить титул «Архієпископ Вінніпега та Середньої єпархії, Митрополит Канади».

14 липня 2010 XXII Собор Української Православної Церкви Канади обрав владику Юрія Предстоятелем Церкви - у зв'язку з відходом колишнього митрополита всій Канаді Іоана (Стінки).

20 листопада 2010 року була урочиста інтронізація предстоятеля УПЦК.​

www.cerkva.info

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ