feed-image
Українська

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Різдва Пресвятої Богородиці

СМК собор - Новини

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Насамперед хочу сердечно привітати усіх вас зі святом Різдва Богородиці і Приснодіви Марії!

Багато з вас мабуть знають, що церковний богослужбовий рік за давнім звичаєм розпочинається з 1 вересня. І з дванадцяти головних свят річного кола у безпосередньому наближенні до цього вододілу часу є два свята, пов’язаних з пошануванням Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, а саме – Її Успіння перед завершенням року і її Різдво – на початку нового.

У цьому є символізм, адже річне коло богослужінь через спогади двонадесятих свят і Великодня, як свята над святами і торжества над торжествами, проводить нас крізь головні події історії нашого спасіння. А історичний ряд цих подій розпочинається з народження Діви Марії, Пречистої Отроковиці, Яка була покликана Творцем послужити тайні Боговтілення, була покликана стати за плоттю Матір’ю Сина Божого – і завершується Її чесним Успінням, переходом від життя тимчасового до життя вічного, до чого покликані й усі вірні.

Наше земне життя теж розпочинається народженням, а завершується відходом з цього світу. А тому, дивлячись на приклад життя Пресвятої Богородиці, ми черпаємо в ньому, в його подіях, у тому промислі й піклуванні, яке виявляв Бог щодо Пречистої Діви, натхнення для нашого християнського життя. Бо все Її святе життя служить для нас образом і дороговказом, ми надихаємося Її чеснотами, які маємо наслідувати і у яких зростати. І через Пресвяту Діву Марію, через Її життя маємо доказ і запевнення, що для всякої людини, яка стає на шлях праведності та послуху волі Божій, є можливим досягнення вічного блаженного життя у Царстві Небесному.

Ми, дорогі брати і сестри, знаємо, і часто повторюємо у храмовій молитві кондак Пресвятій Богородиці, який починається словами «Взбранной Воєводі…», «Непереможній Воєводі…». Грецькою мовою, якою і був написаний цей короткий улюблений всіма нами гімн на честь Пречистої Діви, ці початкові слова звучать як «Τῇ Ὑπερμάχῳ στρατηγῷ…». Вони змальовують нам образ Богородиці як Воєводи, тобто Начальниці воїнства, Яка йде попереду війська, уподібнюючись звитяжному першому з воїнів, який своєю хоробрістю та своїм прикладом надихає на боротьбу усіх інших. Бо оце слово «іпермахос», яке перекладене слов’янським «взбранний», тобто «перший у брані, боротьбі» означає того воїна, хто йде першим у бій.

Такий поетичний образ розкриває нам, православним християнам, одне з покликань нашої Владичиці – не просто начальствувати чи віддавати настанови й накази, але першою на чолі духовного воїнства йти у боротьбі проти зла і своїм прикладом, своїми звитяжними чеснотами надихати усіх нас на невидиму духовну брань, яку ведемо, за словом апостола Павла, «проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф. 6:12).

Тому кожне святкування на честь Богородиці, на честь подій з Її земного життя, на честь Її святих і чудотворних ікон – це, серед іншого, також нагадування нам про цю невидиму, але цілком реальну духовну боротьбу, яка повсякчас ведеться Церквою Воюючою, земною, до якої належим усі ми. І радіємо ми, що у цій боротьбі маємо Пречисту Діву як Звитяжну і Непереможну Воєводу, Провідницю, Яка йде попереду і спрямовує усіх вірних.

Дорогі брати і сестри!

Впевнений, що в цілому ви знаєте історію свята, яке сьогодні ми вшановуємо, знаєте про багатолітню бездітність батьків Пречистої Діви, праведних Іоакима і Анни, яким Господь на схилі літ дарував велику милість – народження дочки, Яку вони за попередньою обітницею віддали на служіння Богові та Яка за Промислом Господнім та у покірності своєї волі послужила тайні Боговтілення і за плоттю стала Матір’ю Сина Божого. Тож не будемо зупинятися на цьому докладно, але звернемо свою увагу на те, до чого спонукають нас спогади подій нинішнього свята. Адже призначення кожного християнського свята не лише в тому, щоби згадати події зі священної історії, згадати милість Божу і чудеса, явлені у давнину заради спасіння людей, але і в тому, щоби спонукати нас тепер до належних висновків, спрямовувати нас на шляху до Царства Небесного.

Відтак звернімо увагу на те, що зазвичай дні пам’яті святих пов’язані з днями їхньої мученицької кончини чи блаженного упокоєння. І лише три свята церковного року пов’язані з подіями народження у цей світ, а саме – свята Різдва Христового, Різдва Богородиці та Різдва Іоана Хрестителя. Так є не випадково, бо кожне з цих народжень саме по собі було винятковою подією, особливою віхою на шляху спасіння людства, особливим ступенем у піднесенні людей від тимчасового життя у світі, якій лежить у злі, до вічного життя, яке приготував нам Небесний Отець.

Щоби підкреслити цю особливість, засвідчити, що народження ці не є зі звичайного ряду народжень, які стаються щодня, коли від союзу чоловіка і жінки приходить у світ нова дитина, усі три Різдва стаються у особливий спосіб. Адже Христа Спасителя народжує Безмужня Діва, на Яку зійшов Дух Святий. А сама Вона, Якій волею Господньою визначено було стати Богоматір’ю, та Предтеча і Пророк Іоанн, який мав приготувати народ до пришестя Месії – народилися від неплідних батьків, які у бездітності постаріли та за природнім міркуванням вже не могли зачати і народити дитину.

В цьому Різдво Богородиці, яке сьогодні ми вшановуємо, має прообраз у Старому Завіті, коли від похилих віком бездітних Авраама і Сарри народився Ісаак – їхній спадкоємець і праотець обраного Богом народу. І так само, як багатолітня скорбота Авраама і його дружини через власну бездітність обернулася радістю батьківства, що усім вірним послужило і служить настановою ніколи не мати сумніву в благості волі Божої, – так і народження Діви Марії від праведних, але бездітних і похилих вже віком Іоакима та Анни обернулася радістю не лише для них самих, але і для всього людства. А ганьба їхня, яка несправедливо ширилася серед людей, що думали, ніби бездітність цього подружжя є ознакою гніву Божого за якість таємні гріхи, обернулася нев’янучою славою та шаною. Бо і донині та навіки Церквою вшановуються Іоаким і Анна, як батьки Богородиці та як святі й праведні Богоотці, адже від них за плоттю походить Сам Господь Ісус Христос, Син Божий.

З цього, дорогі брати і сестри, маємо взяти для себе висновок і настанову, що не слід судити про діла Божі лише за зовнішністю чи у короткому часі, не слід думати, що коли ми не отримуємо сьогодні чи взавтра те, чого просимо у молитві, коли не бачимо швидких плодів від добрих справ – то це ніби є ознакою, що Бог відвернувся від нас чи не дасть доброму ділу успішного завершення. Праведні Іоаким та Анна протягом довгих років життя залишалися бездітними, але не втрачали надії на Бога і залишалися покірними волі Його, хоча і доводилося їм терпіти несправедливу ганьбу від людей. І терпеливість їхня, сполучена з упованням на Бога, була щедро винагороджена. Бо не через гнів Свій чи тим більше неміч, але задля особливого свідчення та прославлення Господь благоволив, щоб було так, як сталося.

Так і ми повинні покладатися на Бога у всьому, і навіть тоді, коли не отримуємо того, що просимо, хоча знаємо, що просимо про добре – не слід впадати у сумніви або тим більше у відчай. Бо якщо Господь благоволить так – значить так для нас чи для інших краще. І навіть якщо на шляху виконання волі Божої довелося би потерпіти муки чи й несправедливе умертвлення – то і це слід приймати, як прийняв Іоан Хреститель ув’язнення Іродом і усічення глави, про що ми нещодавно в богослужінні та постовому святкуванні згадували.

Тож, дорогі брати і сестри, із такими корисними для нашої душі та для нашого спасіння думками й міркуваннями прославляймо сьогодні Різдво Пресвятої Богородиці та від цієї події навчаймося смиренню і вірності Господу. Бо хто стяжав ці чесноти – не буде осоромлений і не втратить нагороди, обіцяної для праведників. Як не втратили її Іоаким і Анна, але навпаки – здобули радість більшу, ніж могли сподіватися, бо народили не лише дочку, але самі стали Богоотцями, як батьки Богородиці.

Прославляймо нині й Саму Пречисту Діву, бо вона усім своїм земним життям, від Різдва і до блаженного Успіння, і усім своїм служінням являє нам приклад для наслідування та надихає, як Непереможна Воєвода і Провідниця, боротися зі злом у світі цьому та у нас самих, і досягати у цій боротьбі перемоги.

Пресвятая Богородице, заступи і спаси нас, просвіти нас світлом Сина Твого, Якому слава на віки віків!

Амінь.

www.pomisna.info

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ