«Будьте тверезi, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, i шукає, кого б пожерти» (1 Пет. 5: 8)
Сучасне українське суспільство інтенсивно переживає період формування власної культурної ідентичності. Адже з розпадом Радянського Союзу відкрилися нові перспективи культурного спілкування та обміну, котрі були не можливі у тоталітарній державі. Найпершою видимою ознакою цих процесів є потрапляння до суспільного життя українців західних традицій, які швидко приживаються в побутовому, соціальному та інших культурних сферах життя.
1. Ви маєте знати, що в час культу споживацтва нас чекає неймовірна кількість нових, суто комерційних свят. Ні день Святого Валентина, ні Хелловін чи навіть комерціалізація Різдва (о Боже!), з його безмежними знижками на все на світі, не мають нічого спільного з релігійним, і навіть із антирелігійним життям людини. Це просто речі, які створені для отримання прибутків. І не більше. Мені здається, не варто вплутувати тут ні добрі сили, ні злі. Хоча, нашкодити може все. Пригадуєте новину про те, як жінка вдавилася освяченою ковбасою на Великдень?
Ви помітили, як з кожним роком масштабується традиція відзначати Хелловін? Вітрини магазинів прикрашають різними павуками, кажанами, страшними масками, вирізаними гарбузовими „головами“. І наче нічого особливого. Ще один звичай задля забави. Здавалося б, як можуть комусь нашкодити розваги з переодяганнями, прикрасами і веселощами. Та жоден обряд не з’явився просто так. Загравання з темними силами, страшне вбрання і не близькі християнству традиції — це не просто розвага. Кожне таке свято може принести серйозний відбиток в життя людини і її сім’ї.
30 вересня. Неділя 18-а після П'ятидесятниці, після Воздвиження. Глас 1-й. Післясвято Воздвиження Хреста. Мцц. Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.
Служба мцц. Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії не має святкового знака, звершується разом зі службою віддання свята Воздвиження і воскресною службою Октоїха (за Марковою главою Типікону про 15 вересня: «Слід знати, якщо трапиться віддання свята Воздвиження Чесного Хреста в Неділю, а святий співається на 4, або на 6, або якому належить співати полієлей»).
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Головним змістом Святого Письма є утвердження віри. Перші люди згрішили, тому що втратили віру. До пришестя Христа Спасителя основним завданням старозавітних патріархів, царів і пророків було збереження в ізраїльському народі віри у грядущого Спасителя світу. Народився Син Божий, і всі Його проповіді і вчинки були спрямовані на пробудження в людях віри. Христос навчав, творив чудеса, щоб люди повірили, що Він є Син Божий, Спаситель світу.
У попередній нашій розмові ми згадували про важливість, і навіть, обов’язковість читання. Окрім того, що читання книг є, чи принаймні має бути, постійним супутником всякої адекватної та культурної людини, бо це є наш розвиток, поступ, ріст, у справі саме духовного читання у нас є ще один важливий пункт. Ми часто говоримо, що людина сотворена за образом і подобою Божою. При цьому, на жаль, забуваємо, що мова тут йде не про нас із вами, а про Адама – першу людину. У нас із вами все трохи по-іншому. Святі Отці нагадують, що після райського гріхопадіння у нас образ Божий залишився, але свою богоподібність ми втратили. Нам потрібно знову її здобути свідомою працею, що, власне, і є метою нашого життя на землі.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні православна Церква святкує Різдво Пресвятої Богородиці. В церковних піснеспівах, звертаючись до Божої Матері, свята Церква співає: “Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній...”
У наш час багато хто вважають себе християнами і це, звісно, чудово. Однак, треба бути відвертим, і з повною відповідальністю треба сказати й інше. Якщо ми називаємо себе християнами, але не робимо того, чого навчає Церква, ми обманюємо самі себе. Ми – лицеміри, самозванці. Коли я, білий українець, почну на всі лади називати себе негром, афроамериканцем, більшість людей просто подумають, що я божевільний. Вони ж чудово бачать, що я білий!
Святий Іоан Хреститель був посаджений у темницю царем Іродом Антипою, правителем Галілеї. Про його мученицьку кончину оповідають Євангелія від Матфея (Мф14., 1-12) і Марка ( Мк 6., 14-29).
У царя була законна дружина, дочка аравійського царя Арефи. Ірод залишив її і жив разом з Іродіадою, дружиною свого брата. Пророк Іоан неодноразово викривав його, але цар не посмів заподіяти йому зла, так як почитав Іоанна Хрестителя як пророка і боявся народного гніву.
|
|