Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Якимсь п’ятим чуттям я навчився розуміти, що приховано за тим чи іншим питанням. Ось, наприклад: «Що, Тобі, Господи, потрібно, щоб мені зарахувався цей піст і отримати позначку «ВИКОНАНО» в обліковій книзі особистої праведності?» Як часто ми схожі на юдеїв для яких головне – це дотриматись 613 приписів Тори, з-поміж яких 248(кількість кісток і органів в тілі людини) зобов’язуючі, а 365 (кількість днів в році) забороняючі. Менш з тим, ми схожі на них (юдеїв), коли намагаємось це все якимсь «правильним» та «законним» чином обійти чи уникнути – придумувати всілякі соєві котлети, пісний шоколад та інші смаколики.

Першочергово піст виник з благодійних намірів, оскільки м’ясо завжди коштувало дорого. Зекономивши кошти, християнська сім’я могла зібрати та передати кошти нужденним. А сьогодні заможні люди дотримуються «суворого посту» на делікатесах та вартісних пісних продуктах, що витрачають на обід кошти, за допомогою яких можна годувати бідну багатодітну сім’ю протягом місяця.

Почну з головного. Не з того, що «дозволяється» чи «забороняється», а з того, що «потрібно».

«Покаяння двері відкрий мені, Життєдавче Христе»

Під час посту ми часто говоримо про «покаяння», про «весняне духовне оновлення» та інші «духовні теми». Але що це «покаяння» означає? Маючи більше ніж двадцятирічний досвід служіння Церкві, я бачу, що чимало прихожан розуміють покаяння, як детальний звіт про пророблену гріховну роботу. Перепрошую, за певне вульгарне порівняння, але виглядає так.

Змушений визнати, що ілюзія покаяння називається «принадністю», тобто духовною самозакоханістю. Поняття «покаяння» (грец. Μετάνοια), означає «зміна розуму», «зміна думки», «переосмислення». В даному понятті закладено інший принцип. Уявімо, що GPS-навігатор нашої душі звик їхати однією і тією ж дорогою: повз ринок, банк, гламурних магазинів, скверів розмов та осудження. Але раптом приходить розуміння, що маршрут прокладено невірно, цей маршрут веде Вас в болото, в кінці якого – бридке, темне та огидне місце. Водій терміново змінює маршрут та задає інші проміжні пункти. Відтепер в ньому закладені інші ціннісні орієнтири: духовні вправи, молитва, добрі вчинки, увага до себе та ближніх. Здається, що простіше – нікуди, але щось склалося не так.

З екрану навігатора починає вилазити огидне рогате рило і сперечатись: «що ти робиш, а ну швидко повернувся на старий маршрут». І авто починає возити по дорозі. Якщо водій продовжує боротьбу, дотримується нового маршруту, то цей процес називається «покаянням».

«До Неба піднесімо серця»

Під час цього процесу відбувається глобальна переоцінка життєвих цінностей, бажань тощо. Ми вчимося жити не так, «як усі», а як «вчить Бог». Людина обов’язково зіштовхнеться з думкою оточуючих, осудженням та засудженням інших людей. Буде відбуватись боротьба старих гріховних звичок, з новими, благочестивими бажаннями та намірами.

В чому ж специфіка Великого посту? Хіба не так ми маємо жити? Можливо, але піднявши ваші очі в небо в вечір Прощеної неділі, спробуйте не опускати їх, не віддалятися від Господа хоча б до Антипасхи. Намагайтесь прожити цей час так, щоб у вашій душі відображалось лише Небо і нічого іншого. Тільки ви та Господь Бог.

Спеціально не буду підіймати питання кулінарії. Складається враження, що для деяких знавців Православ’я призначення Великого посту полягає в тому, щоб розібратись в яких продуктах міститься молекула молока, білок тваринного походження. Головне не те, що потрапить до вашого шлунку, а те, що ви вкладете у власні серця, розум та волю. Кулінарний пісний календар ви прочитаєте на сайтах та джерелах дієтологів.

Хочу запропонувати вашій увазі лише один стародавній рецепт, написаний ще в IV столітті одним з глибоких знавців духовної кулінарії «Полюби Бога і роби, що забажаєш».

Протоієрей Ігор Рябко