Українська

Святкувати Хеловін небезпечно: що страшного приховується під цієї подією?

Душекорисні речі - Радимо прочитати

«Будьте тверезi, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол хо­дить, рикаючи, наче лев, i шукає, кого б пожерти» (1 Пет. 5: 8)

Сучасне українське суспільство інтенсивно переживає період формування власної культурної ідентичності. Адже з розпадом Радянського Союзу відкрилися нові перспективи культурного спілкування та обміну, котрі були не можливі у тоталітарній державі. Найпершою видимою ознакою цих процесів є потрапляння до суспільного життя українців західних традицій, які швидко приживаються в побутовому, соціальному та інших культурних сферах життя.

Не помітно, але впевнено ми переймаємо західноєвропейський та американський спосіб життя, тобто стаємо вестернізованим суспільством. І ми самі цього прагнемо, бо бачимо високий рівень комфорту, вироблену роками логіку життя, поведінки та світогляду. Але й на цьому шляху потрібно бути обережними, щоб переймаючи інший досвід не потонути в морі невідомого. Все нове цікаве, проте потрібно усвідомити: чи дійсно все буде корисним? А можливо дещо є і небезпечним? Відповідь на ці запитання можна знайти, розглянувши появу святкування в Україні такого нового свята як «Хеловін».

Особисто я про нього почув із американських фільмів у 90-х роках, коли мені було лише 6-7 років. Великого враження воно на мене не справило, було зрозуміло, що це свято є місцевим колоритом того типу життя, котрий представлений у сценарії кінематографу. Пізніше, через декілька років, ця назва насторожила. В одній із місцевих шкіл перед осінніми канікулами для старшокласників проводили святкування «Хеловіну» з дискотекою. Ми з другом туди пішли – юність пора цікавості та пригод. Тим більше вхід був вільним.

Детально не пам’ятаю, але сюжет святкування був такий: старшокласники тієї школи були одягнені у маскарадні костюми на тему різних негативних істот: чаклунів, відьом, чортів та козаків. За сценарієм проведення козаки боролися проти вказаних перше персонажів, аж поки їх не вирізали. Потім почалася дискотека. Ось так, ніби нічого жахливого, діти задіяні вчителями, у школі радість, всі веселі. Але пригадую виступ вчителя, котра перед початком дійства розповіла про необхідність щорічно відзначати таку подію, щоб показати як боротися з нечистою силою.

Вже навчаючись на останньому курсі вишу почув від знайомих педагогів, що на проведення цього свята виділяються держані кошти. Мета благородна – зацікавити й задіяти дітей. Проте, знаючи вже основи християнської віри, для мене стало зрозуміло: Хеловін – не боротьба з нечистю, а навпаки її прославляння.

Тоді це був початок та середина 2000-х років. На даний час Хеловін вже сприймається по іншому, багато не пам’ятають про його західне походження, склалося враження ніби воно вже рідне українське. І це погано, варто насторожитися, особливо тоді, коли переглянути історію цього свята та його призначення.

Слово «Хеловін» чи «Геловін» походить із кельтської мови. Кельти є найдревнішим народом Європи, фактично кожна європейська народність має часткове походження від кельтів. Кельти заселили Європу вже у І тисячолітті до Р.Х., в ІІІ ст. до Р.Х. їх почали витісняти з центральної Європи римляни, котрі фактично заволоділи всіма їх територіями та витіснили кельтів до островів Великої Британії, куди їм у ІІІ-IV ст. принесли християнство місіонери. Кельтські народності, хоч і стали християнами, але як і більшість європейців християнська віра прижилася із залишками язичницьких традицій.

Зрозуміти точно що означає слово «Хеловін» та його походження неможливо. Відомо те, що кельти в цей день відзначали завершення збирання урожаю. За іншими відомостями це був також загальний день вшанування померлих, яким у кожному домі залишали нові плоди урожаю, щоб вони не забирали до свого царства ще живих. Так би мовити існував умовний своєрідний відкуп від смерті.

За сучасним календарем Хеловін випадає на кінець дня 31 жовтня та початок 1 листопада. Ніч між цими днями є часом святкування Хеловіну, що випадає на передвечір’я «Дня всіх святих» за календарем Римо-католицької церкви. Язичницькі релігійні традиції та християнські свята наклалися у народному побутовому життя й збереглися до наших днів.

Реформаційні процеси у західному християнстві у XVI ст. суттєво вплинули на форму проведення Хеловіну. Також серйозних змін Хеловін набув через еміграцію європейців до американського континенту. Тому з XVII ст. серед представників американської культури, прийнято, щоб діти у вечері цього дня переодягалися в образ страшних істот та лякали дорослих, які відкупляються від них цукерками чи іншими солодощами. Кожна сім’я прикрашає свій будинок гарбузом, де вирізаються спеціальні отвори, щоб кругла форма гарбуза була схожою на потворну голову, через яку виблискує вогонь, бо в середину гарбуза вставляється свічка. Такий гарбуз називається – «світильник/ліхтар Джека».

За давньою ірландською легендою Джек був розгульним та жадібними ковалем. Щоб задовольнити себе алкоголем він обдурив самого диявола, проте через своє порочне життя він не міг і потрапити до раю. Тоді сатана покарав його перебувати між світом мертвих та живих, щоб він супроводжував людей або до раю чи пекла, держачи в руці вуглину з пекла – дарунок диявола Джекові як символ постійного неспокою.

Наприклад у Шотландії та Ірландії, Хеловін святкують як день завершення літнього тепла та прихід похолодання, з яким земля ніби перестає діяти, тобто помирає. У цій національній культурі збереглися давні кельтські традиції, бо місяці листопад називається «мі на сауна», тобто «кінець літа». Але строгість християнських традицій у цих народів призвела до того, що ще у часи середньовіччя ірландське духовенством, щоб зупинити язичницьку обрядовість постановили молитися за померлих перед католицьким святом «Днем всіх святих».

Випадки припинити святкування Хеловіну були і в США у ХІХ ст., християнські пастирі не схвалювали його проведення. Через еміграцію шотландців та ірландців до Америки, вона залишилося у побутовому житті народу, проте різко засуджуються тутешніми християнськими конфесіями. Особливо жорство виступає в США Римо-католицька церква проти проведення Хеловіну в будь-які формі. Тому на державному рівні це свято не святкується, але шляхом трансформації набуло популярності як така весела народна подія з переодяганням дітей та жартами на тему жахів.

З поширенням американської культури після Другої світової війни Хеловін увійшов до народного життя багатьох країн. В Європі та Азії його святкують в основному увечері «як день жахів», що за останні роки набуло комерційного значення, бо відбуваються атракціони з страшилками, великомасштабні піротехнічні дійства та багаття, паради та вечірки тощо. Надзвичайної популярності за останній час набули дискотеки у стилі Хеловін, куди можна потрапити в одязі вампіра, чорта та всяких потворних істот.

У США та Великій Британії на Хеловін роблять різні пустощі та розіграші, підлітки намазують автомобілі милом, закидають будинки яйцями і гнилою городиною. Діти можуть обмотувати дерева туалетним папером або дзвонити в двері, а тоді тікати. Нерідко такі жарти межують з вандалізмом, тому часто крамниці не продають дітям яйця в період святкування Геловіну.

Таким чином, проведення Хеловіну з кожним роком видозмінюється, набуваючи все більших масштабів від розмов про жахливих істот до коропоративів та сімейних вечірок.

Люди і більшості не розуміють, що під веселою формою Хеловіну приховують трагічні речі, котрі для життя людини та її близьких може мати непоправні наслідки. Хеловін, незважаючи на свою привабливість, є протилежністю християнського віровчення, адже під його виглядом приховується прославлення темних сил – лукавого/диявола та його служителів. Що у цьому переконатися, необхідно проаналізувати такі історичні засади Хеловіну:

  1. Хеловін бере свій початок як «свято смерті», тобто живим людям, щоб не потрапили до царства мертвих потрібно показати істотам смерті що вони свої. Звідси традиція гарбузів чи інших овочів із вирізанням та свічками, переодягання в образ мертвих істот чи осіб, котрі пов’язані із смертю: маги, чаклуни, вампіри, привиди тощо.

Християнська віра не вшановує смерті, як відомо «Бог є Богом живих». Навпаки християнство є вірою життя, перемогою над смертю, до котрої веде диявол, спокушаючи людство, котре воскресив Спаситель Господь Ісус Христос, Він й переможець лукавого.

  1. Хеловін випадає перед днем католицького свята Всіх святих, Римська церква спеціально запровадила це свято перед Хеловіном, щоб кельтські народи забули про свої язичницькі традиції. Та щоб таким чином вшанувати християнських місіонерів серед кельтських народів, які постраждали за віру як за мучені безжалісними язичниками. Хоча Православна церква святкує День всіх святих у другу неділі після Свята Трійці (П’ятидесятниці), але потрібно поважати почуття інших віруючих й не культивувати Хеловін.
  2. Нерідко можна почути, що Хеловін і є Днем всіх святих – це помилка, чи спеціальна підміна понять, щоб під виглядом «святої події» стимулювати до звеличення лукавого та його темних сил.
  3. І що найбільш є важливим, потрібно знати кожному віруючому та не тільки віруючій людині: описувати, малювати чи уподібнюватися лукавому та його служителям є сильним гріхом. Коли людина добровільно чи несвідомо переймає на себе властивості зла чи смерті, вона тим самим в пускає їх у своє життя, стаючи інструментом зла, тобто знищує себе й інших людей.

Про цей феномен дуже пописано у творах отців та вчителів Церкви, що будь-яке звеличання лукавих сил, їх опис у літературі, малювання картинах, імітація у акторському мистецтві, зображення в статуях, реліквіях, іграшках, різних символах чи інших матеріалах, що стало дуже частим зараз, може мати катастрофічні наслідки для життя людей. Прикладів безліч, радимо переглянути біографії відомих людей, котрі писали, малювали чи грали подібні ролі, щоб зрозуміти до чого це може призвести.

Навіть в США, звідки пішла сучасна практика святкування Хеловіну це свято називають «днем сатанистів», вказуючи на його негативне значення. Проведення Хеловіну в будь-якому значенні є служіння сатані, що заперечує християнську віру та може серйозно шкодити життю людей.


за матеріалами: rivne-cerkva.rv.ua

 
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ