Українська

Пасія – молитовна згадка Страждання Спасителя

Душекорисні речі - Радимо прочитати

У дні Великого посту, коли Церква готується до найвеличнішого свята зі свят – Пасхи Христової, православні храми «переоблачаються» зі світлих тонів у темні, у них лунають вже не урочисті, а скорботні піснеспіви, що допомагає віруючим зосередитись на «покаянному характері» великопісних служб.

Однією із таких служб є Пасія (з латинської мови «passio» – «страждання», «страсть»), під час якої прочитуються уривки з Євангелія про Хресні Страждання Ісуса, а також проспівуються окремі піснеспіви із богослужінь Великої П`ятниці та Великої Суботи і виголошується проповідь. Про Пасію немає згадок у церковному Уставі (Типіконі), адже вона була запроваджена на Русі значно пізніше останнього.

У ХVII столітті, коли і на Сході, і на Заході особливий акцент у християнській духовності ставився на переживанні Страстей Господніх, Пасія потрапляє на київські землі та південно-західну частину Русі. Помилковим є твердження, що цьому сприяла Берестейська унія і вплив католицизму. Навпаки, Пасія на Русі була введена як антипод західним Пасіонам, котрі починали розповсюджуватись на її землях завдяки поширенню унії. До речі, приблизно в той же час на північній Русі набула великої популярності анонімна книга «Страсті Христові», якою ще досі користуються старообрядці.

Автор православної Пасії – святитель Петро (Могила), митрополит Київський, склав її «Чин», який був вперше надрукований у 1702 році в Києво-Печерській Лаврі, як додаток до богослужбового Уставу. А з кінця ХІХ – початку ХХ століття цей новий різновид богослужіння поширюється з південно-західної Русі та на територію північної Русі.

Пасія складається із читань уривків з Євангелія про Страждання Спасителя та православних піснеспівів Страсної П`ятниці і Страсної Суботи.

Відправа Пасії, як видно з її змісту, дуже доречна в дні Великого посту, бо читання Євангелії про страждання Господа Ісуса Христа за наші гріхи, проповідь та  зворушливий спів стихир і тропарів благодійно впливає на серця богомольців, спонукає їх до покаяння і зміцнює в благочесті й прагненні досягнути прощення своїх провин і блаженств вічного.

В чому полягає ціль цієї відправи? Відправа Пасії викликає в людині потребу жалю за скоєні гріхи, почуття гріховності, почуття чистоти совісті, почуття жалю за недобре життя, за образу Христа своїм життям.

Відправа Пасії – це щорічне паломництво до самих витоків православної віри, де нам знову відкривається, як повинна жити православна людина, як повинна нести свій життєвий хрест без нарікань, дивлячись на Голгофу як на дороговказ, на розп’ятого Ісуса і вчитися від Нього смирення, терпіння і любові.

Кожен свідомий православний християнин повинен співпереживати Розіп`ятому Христу, повинен, згідно словам преподобного Іоанна Дамаскіна, розпинатися і бути похованим разом із Христом, щоб третього дня разом із Ним воскреснути (Пасхальний канон: пісня 3, тропар 2).

Саме тому останній піснеспів Пасії «Прийдіть вшануємо» завершується словами, зверненими до Спасителя, в яких закладена основа віри – «Покажи нам і славне Твоє Воскресіння». Адже ми віримо не лише у Христа Розіп`ятого, але й у Христа Воскреслого і Прославленного.