Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

У сучасному інформаційному світі, ми можемо почерпнути багато інформації у просторі інтернету, але інформація яка стосується церковних питань часто подається у нехристиянському руслі і базується на основі народних традицій і звичаїв, які в деяких випадках суперечать вірі Церкви.

Саме тому, улюблені во Христі браття і сестри, ми відкрили нову рубрику «ЗАПИТАННЯ СВЯЩЕНИКУ».

Запитання до священика:

-         Доброго дня. Чому до священиків ми звертаємось словом «отче»?

-         Чи іменини і день ангела - це одне й те ж? Мені здається, що іменини - це день святого, ім’я якого носиш, тезоіменинника, а день ангела - це день хрещення, чи я помиляюсь?

-         Скільки можна зберігати шматочки артоса? Чи їх треба спожити протягом року, чи й довше?

1. Доброго дня. Чому до священиків ми звертаємось словом «отче»?

Доброго дня! Таке звернення до священнослужителів є древньою благочестивою традицією Церкви Христової. Цей звичай у Церкві триває від часів апостольських. Про це говорить апостол Павло. Ми шануємо земних батьків, яким ми зобов’язані своїм народженням і життям, також потрібно шанувати, тих завдяки кому відбувається наше «духовне народження». Апостол Павло, звертаючись до християнської громади у Коринфі, говорить: «Я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі» . Саме це дає йому право називатись отцем для цих віруючих: «Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та отців у вас не багато» (1Кор 4,15) . А свяшеники є послідовниками святих апостолів.Тому, ми бачимо, що ця благочестива традиція заснована на словах Священного Писання.

2. Чи іменини і день ангела - це одне й те ж? Мені здається, що іменини - це день святого, ім’я якого носиш, тезоіменинника, а день ангела - це день хрещення, чи я помиляюсь?

Слава на віки! Щодо вашого першого запитання. По-перше, слово «тезоіменини» слов’янського походження - (старослов’янське – тезка – подібний в імені). Тезоіменини – це день іменин людини, ім’я якої збігається з днем пам'яті святого, іменем якого нас наречено при хрещенні. Згідно православної традиції день тезоіменин також називають і днем ангела. Така назва пов'язана з тим, що святий, перейшовши до Небесних осель, живе як Ангел, про що говорить Господь Ісус Христос: «…тому що після воскресіння не одружуються і не виходять заміж, але живуть як Ангели на небесах» (Мф.22: 30). А закони Царства Небесного до загального воскресіння і після не змінні. Тому, у православ’ї «День ангела» та  «День тезоіменин» можна назвати синонімами.

По-друге, варто відмітити, що є окреме поняття «Ангел охоронець», дня вшанування якого немає.  У православному богослів’ї є наука «Ангелологія», яка навчає нас, що при хрещенні окрім небесного покровителя (святого, іменем якого ми названі) ми отримуємо і Ангела охоронця. Про таких ангелів ми можемо знайти інформацію ще в Старому Завіті (Іов. 33: 23; Дан. 10: 13). Про Ангелів охоронців говорить Христос у Євангелії від Матфея: «Стережіться, щоб вам не образити когось із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Ангели повсякчасно бачать у небі обличчя Отця Мого небесного»(Мф. 18: 10). У книзі Діянь апостольських теж є згадка про Ангела охоронця, коли святого Петра  ангел вивів із в’язниці (Діян. 12:12-15). Про це докладно описав святий Діонісій Ареопагіт у книзі «Про небесну ієрархію».

А щодо запитання про день вшанування пам’яті Ангела охоронця, то можна сказати, що Православна Церква 21 листопада вшановує Собор святого Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних  Сил безплотних. Але ми можемо шанувати пам'ять свого Ангела охоронця  щодня, живучи згідно Закону Божого.

3. Скільки можна зберігати шматочки артоса? Чи їх треба спожити протягом року, чи й довше?

Артос (з грецької Áρτος — «квасний хліб») — особливий освячений хліб, спільний для усіх членів церкви, інакше — «просфора всеціла». Освячується артос особливою молитвою, окропленням святою водою й кадінням у перший день Святого Великодня на Літургії після заамвонної молитви. Після освячення артос кладуть на аналой, який  під час богослужінь стоїть біля іконостасу перед іконою Христа, в проміжках між службами аналой з артосом встановлюють у царських вратах. Згідно з парафіяльною практикою під час щоденного хресного ходу артос обносять навколо храму і поміщають на колишнє місце. У Світлу суботу, після читання молитви, у ній, зокрема, є такі слова: «Господи Ісусе Христе, Боже наш, Хлібе ангельський, Хлібе життя вічного, що з Неба зійшов і наситив нас у пресвітлі ці дні духовною поживою Твоїх Божественних благодіянь заради спасенного Воскресіння Твого!.. Як благословив Ти п’ять хлібів у пустелі, так і тепер благослови хліб цей, щоб усі, хто споживатиме його, сподобилися від Тебе тілесного й духовного благословення і здоров’я...», і наприкінці Літургії при цілуванні Хреста роздається народові як святиня. Частки артоса, отримані в храмі, благоговійно зберігаються віруючими протягом року.

З артосом поєднане і прадавнє церковне передання, яке стверджує, що апостоли залишали за столом частину хліба — долю Пречистої Матері Господа на спомин постійного спілкування з Нею і після трапези благоговійно ділили цю частину між собою. В монастирях на сьогоднішній день цей звичай носить назву Чин Панагії, тобто спомин про Всесвятійшу Матір Божу. Наслідувати апостолів перші пастирі Церкви постановили на свято Воскресіння Христового, вони вирішили класти в храмі хліб, ніби як видиму подобу того, що Спаситель, який постраждав за нас, зробився для нас істинним хлібом життя. Богородична просфора - панагія, що стоїть на чернечому столі під час трапези, символізує присутність Божої Матері за трапезою, так само і артос зображає присутність за трапезою найрадісніших днів року Самого Воскреслого Христа.

Артос, також, можна уподібнити старозавітним опріснокам, які древній Ізраїль, звільнений від Єгипетського рабства, споживав у дні пасхальної седмиці (Вих. 12, 15-20). Святий Кирил, єпископ Турівський, який жив в XII столітті, говорить: «Як євреї із Єгипту по пустині несли, на своїх головах опрісноки (Вих. 12, 34), доки не перейшли Червоного моря, і тоді, посвятивши хліб Богу, розділили його між всіма, і всі, хто їв були здорові і страшні для ворогів, так і ми, спасенні Воскреслим Владикою від рабства уявному фараону-дияволу, виносимо з дня Воскресіння Христового священний хліб — артос впродовж цілого тижня і, на кінець, посвятивши цей хліб Богу, споживаємо від нього і зберігаємо його на здоров'я тілам і душам нашим».

Зі слів молитви на освячення артоса ми дізнаємось про його нинішнє призначення та необхідність вживати цю особливу їжу: «Споглянь на хліб цей, і благослови, і освяти його... А нас, що приносимо його, й цілуємо та споживаємо, учасниками Твого небесного благословення сотвори, і всяку хворість, і недуги від нас Твоєю силою віджени, здоров’я всім подаючи».

Отож артос можна й треба з побожністю зберігати, споживати впродовж року за різних життєвих потреб і обставин, згадуючи про невидиму присутність Христа, і твердо вірити, що Він через цей святий хліб зціляє недуги душі й тіла.

В Україні поширений звичай не споживати артос повністю в день, коли його роздають, а зберігати його вдома як духовні ліки від хвороб і недуг для вживання при хворобі.

Ви, маєте можливість поставити свої запитання на різні теми з богослів’я, церковного життя та інших питань, які вас цікавлять.

Пропонуємо вашій увазі можливість вирішення проблемних питань. Запитання пишіть у повідомленнях на нашій офіційній сторінці.