Українська

24 жовтня - пам'ять Прп. Феофана, посника Києво-Печерського. Собору Оптинських старців. Св. ап. Филипа, одного з 7 –ми дияконів. Прп. Феофана, сповідника, творця канонів, єп. Нікейського

Душекорисні речі - Жовтень

Преподобний Феофан, посник Києво-Печерський Преподобний Феофан, посник відноситься до великого сонму отців Києво-Печерських, що своїм богоугодним житієм прославили землю Українську. Жив преподобний у ХІІ столітті. Подвизався у Печерській обителі, був великим посником. Постом і молитвою умертвив плоть свою і переміг спокуси диявольські. Мощі його спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври.

Преподобні Оптинські старці
Оптина пустинь є одним з найбільш відомих монастирів не тільки Росії, але й усього Православного світу. Славу та відомість принесли цій обителі Оптинські старці, які живучи в різний час сформували цілу духовну школу, яка майже сторіччя мала вплив на духовне життя Росії.
Оптина пустинь займала особливе місце у доховно-релігійному житті Росії у XIX ст. Цей стародавній монастир розташований на березі Жізди, неширокої, але глибокої притоки Оки, на галявині величезного густого лісу. Старці Оптиної зазвичай жили в скиту. Скит – це частина обителі, в якій спасаються ченці-подвижники, що шукають безмовності і самоти.
Історія Оптиної пустині подібна до історії багатьох інших монастирів Стародавньої Русі. В цього монастиря були свої злети і падіння. Відомо, що при «созідателю землі Русской» Петрі І пустинь була на декілька років закрита. Відновлено чернече життя в пустині було стараннями Московського Митрополита Платона Левшина ( 1775-1812 рр.). Головна заслуга у влаштуванні внутрішнього життя обителі належить настоятелю Мойсею Путілову. Коли в 1820 році єпископ Калузький Філарет ( Амфітеатров, згодом митрополит Київський) заснував скит біля Оптиної, Мойсей поселився там, а в 1825 р. єпископ призначив його настоятелем скита. Мойсей запросив ще декілька пустиножителів ( Антонія, Іларія, Саватія), всі вони були прихильниками строгого гуртожитного уставу у дусі преподобного Паїсія Величковського. Старчество було введене тут отцем Леонідом Наголкіним( 1768-1841 рр.)
Особливо, серед інших Оптинських старцв слід згадати преподобного Амвросія. У цього старця було велике і любляче серце. Він був богословськи освіченим, володів великою життєвою мудрістю, живим і веселим характером, великою схильністю, до практичної діяльності, преподобний Амвросій любив спілкуватися з людьми. Оптинське старчество склало цілу епоху в історії старчества взагалі, бо свої духовні сили Оптинські старці віддавали людям, що жили в миру. Це був свого роду подвиг любові Православного чернецтва, головним у якому було допомогти кожній окремій людині понести її тягар, послужити їй у її потребах. Втім, старці прагнули не тільки служити людям у дусі християнської любові, але ще більше-вводити в Церкву тих, хто стояв на її порозі, щоб надалі життя їхнє будувалося у дусі християнської моралі.
До Собору Оптинських старців входять:
Прп. Лев, Прп. Макарій, Прп. Мойсей, Прп. Антоній, Прп. Іларіон, Прп. Амвросій, Прп. Анатолій « старший», Прп. Ісаакій І, Прп. Йосиф, Прп. Варсонофій, Прп. Анатолій « молодший», Прп. Нектарій, Прп. Никон, Прп. Ісаакій ІІ.

Святий апостол Филип , один з 7-ми дияконів.
Святий апостол Филип, з числа 70-ти, народився в Кесарії Палестинській був одружений і мав дітей.
Після Зішестя Святого Духа дванадцять апостолів поставили його на дияконське служіння в Єрусалимській Церкві Коли почалися гоніння, і первомученика Стефана іудеї побили камінням, апостол Филип покинув Єрусалим. Він переселився в Самарію, і там успішно проповідував християнство. Серед охрещених апостолом був Симон волхв, який, « хрестившись, не відходив від Филипа» ( Діян. 8, 9-13).
За вказівкою Ангела Господнього апостол вирушив на дорогу, що з’єднувала Єрусалим з Газою, і там зустрів сановника цариці Ефіопської, якого також навернув в християнство.
Апостол Филип невтомно проповідував Слово Боже в багатьох країнах Ближнього Сходу, розташованих поряд з Палестиною. В Єрусалимі апостоли рукопоклали його в сан єпископа і в Лідду, де він хрестив багатьох. Упокоївся святий Филип в глибокій старості.

Преподобний Феофан сповідник, творець канонів, єпископ Нікейський
Преподобний Феофан був молодшим братом преподобного Феодора Начертанного. Брати отримали прекрасну освіту, особливо цікавились філософією. Прагнучи до Богопізнання вони прийшли в Лавру святого Сави. Тут преподобний Феофан був пострижений, а через декілька років став пресвітером.
Святі брати прославились як поборники іконошанування. Вони відважно виконали доручення Єрусалимського Патріарха вирушити в Константинополь для посоромлення імператора-іконоборця Лева Вірменина (813-820 рр.). Пізніше вони викрили також імператорів-іконоборців Михаїла Балбу ( 820-829 рр.) і Феофіла ( 829-842 рр.).
Святі витерпіли ув’язнення, голод, тяжкі муки. Імператор Феофіл наказав розпеченими написати на їхніх обличчах вірші, що ображали святих сповідників( тому їх називають « Начертанними».). « Пиши, що хочеш, перед Страшним судом прочитаєш своє писання», - говорили імператору мужні браття. Феодора посадили у темницю де він і помер ( + 833 р.), а Феофана відправили у заслання. З відновленям іконошанування преподобного Феофана повернули із заслання і рукоположили на єпископа Нікейського. Святитель написав пиблизно 150 канонів, у тому числі прекрасний канон на захист святих ікон. Упокоївся преподобний приблизно у 850 році.

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ